Рівними беззвучними відрізками
Байдуже час відмірює буття,
Позаду залишаються лиш тріски
Від пишного зеленого життя.
А сонце знову сходить і заходить,
І знову ранок, вечір –
без кінця!
Хоч кожного життя є неповторним.
Така банальна вже історія оця.
І скільки вже про неї міркували,
І скільки вже про неї не писали,
А кожному вона у перший раз.
У перший і останній. Лише час
Рівними беззвучними відрізками
Байдуже все відмірює буття,
Стрічаючи байдуже неповторне
Вже нове розквітаюче життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322776
Рубрика: Нарис
дата надходження 17.03.2012
автор: Анатолій Штанько