Дожився...син, мій син...півміста зґвалтував.
Ще й вбив когось, а зараз - їсть навпроти.
Не пробачаємо - чужим – блатні дива
Й озвучені публічно нечистоти,
Не пробачаємо - об,єднанно, народом!..
Он, мамця капці йо́му тулить аж під стіл.
І батько, звичний до вирішень радикальних,
Спіймав себе на думці жовтій, аморальній,
Що пожаліти потерпілих, настраждалих -
У хатній глючі - ні бажань нема, ні сил...
Чи є рецепт, чим жити у стидомій люті?
Що проголошувати, як...це звично, людям...
17.03.2012р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322632
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 17.03.2012
автор: Юхниця Євген