Ти на світ цей з'явився такий безтурботний.
Ну а зараз?
Гроші, кредити, робота...
В голові повно різного хламу.
Ти забув як звучить голос рідної мами.
За стіною горлає ненависний мотив,
біля тебе приліг лиш старий сірий кіт.
Відкрив двері, зайшов, роздягнувся, приліг...
У ногах лежить той же старий вірний кіт.
На душі тільки сум і самотність твоя.
І не зникне той жаль і печаль,
що нікого нема...Ти на світі один.
Навіть, цей старий кіт...
Скоро теж він покине холодний твій дім.
ти закинеш роботу, кредити,
ти забудеш про час, почнеш пити...
Ні пори року, ні часу, числа
ти не знатимеш. Доля твоя
заблукала у недрях печалі.
Спроби вижити були невдалі.
Тихо...дощ по шибках ледь бринить.
Наш герой у кімнаті лежить.
На підлозі цвіте оксамит.
То, та кров, що у жилах бринить.
Що сказати? Таке вже життя...
Що секунда - і ти в забуття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322167
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.03.2012
автор: Vl@dislavk@