Я хочу запам’ятати постіль зім’ятою …
Ламаю силу волі вірою картатою …
Застигла в дверях, наче гола статуя …
Для мене дорогою платою
став ти…
Не вистачає прямоти твоїм зізнанням…
Ти – пустоцвіт. Я рву його навмання.
Кладу у вазу, певне, назавжди…
Так виглядає вицвіле кохання
не приходиш ти…
Шматочки лайму, тости, кава, дим…
Солоні сльози затікають в душу.
Поправок час, мій рідний, сплив.
Я відпустити тебе мушу
не пускаєш ти...
Минає в роздумах іще одне чекання…
Разом вкусили яблуко пізнання…
Ще зовсім трохи. Й сакура почне цвісти.
Рожево-білим на прощання.
Відпусти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322114
Рубрика:
дата надходження 15.03.2012
автор: Інга Хухра