Не придивлятись - нікому і не завадить,
Камінь чи палиця сховані за душею.
Вже й не згадаю, хто ж це розумний радив
Бути для тебе, як водиться, вік іржею.
Птасі відомо - десь поміж гратами двері є.
Проса доволі, та провесінь нині рання.
Як треба грати, коли вже остання серія? -
Навіть якщо зрозуміти, що то - остання.
Все, що не загадка, сховане на полицях -
Цукор, торішній сніг і торішня м'ята.
Прийде до чаю хворий на втому лицар,
Білий, мов тиша - здалеку й не впізнати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321852
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.03.2012
автор: Oliva