Смертним вино богів не можна пити,
Воно надміру солодке для них…
Рукописи і честь приречені згоріти,
А ти кажеш,що зробив усе що зміг!
Не все…
Господь подарував тобі талант і серце,
А ти пропив їх із душею заразом…
Величний тільки той хто не прогнеться,
І хто не стане на землі рабом!
Могутній той,хто навіть у кайданах,
Зберіг летючу пісню у душі!
Безсмертний той,хто із слізьми на ранах,
Ще здатен танцювати на межі!
А де тепер колишня слава!?
де, грізний,невпокорений дух предків!?
Вітер замовк. Пожовкли трави…
Ми всі німі маріонетки!
Захлинулись думки,захрипіли і стихли!
Розчинились у безвісті,в безмірі слів!
Зупинився Час… Віки застигли…
Скалками від кольорових снів!
12 березня 2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321777
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.03.2012
автор: Той,що воює з вітряками