найплинна ніч і день як вічність
і червень в черевці жука
в якого крильця - блискавичність
ні наздогнать ні відшукать
той тьмяний слід коротконочий
на всохлій вигону росі
і домовинно-трунні ночви
де лиш метелики-мерці
закарбувалася світлина
у підсвідомість – у бурштин
кульгава ніч короткоплинна
і ритм оцей – лиш ти-лиш ти
коли це все?.. кружляння колом
з років в роки-з років в роки
на посміх з «ніде» до «ніколи»…
чорніють фотки як круки
ні! не пожовклі а лиш чорні
(фотограф певно перебрав)
шопенні вже – колись мажорні
спливають звуки з-під ребра
з-під шостого де щось рожеве
співало тріпалось жило…
рожеве зсохлося в іржаве
минулось-загуло-пройшло
у ночі дихання коротке
тим пак у червня при кінці
й похапливо хапаєш ротом
мить – як синиця у руці
пітьма і темрява і морок
то друзі плівки забуття…
а сонце – найлютіший ворог
фотографічного буття…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321663
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 13.03.2012
автор: Лана Сянська