Бути вітром, стаючи навшпиньки.
Голки променів торкаються зіниць.
Хмари купчасті, мов білосніжні скриньки -
відкривають ранок свистами зірниць!
Тихі сутінки розмиті аквареллю,
й передзвонами синичними весна,
ніби ангелів спуска сюди - на землю,
трохи ніжна, трошки скута і свята!
І вуста шалено просяться на волю:
досить затінків - я мрію обійму!
Ми закличемо навшпиньки нашу долю,
ставши вітром із весною наяву!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321166
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.03.2012
автор: Ліна Біла