Вітром!

Бути  вітром,  стаючи  навшпиньки.
Голки  променів  торкаються  зіниць.
Хмари  купчасті,  мов  білосніжні  скриньки  -  
відкривають  ранок  свистами  зірниць!

Тихі  сутінки  розмиті  аквареллю,
й  передзвонами  синичними  весна,
ніби  ангелів  спуска  сюди  -  на  землю,
трохи  ніжна,  трошки  скута  і  свята!

І  вуста  шалено  просяться  на  волю:
досить  затінків  -  я  мрію  обійму!
Ми  закличемо  навшпиньки  нашу  долю,
ставши  вітром  із  весною  наяву!

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321166
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.03.2012
автор: Ліна Біла