Зустрілася з Богом людина.
Долаючи разом дорогу,
Вона запитала : “Скажи но,
Чому, коли маю я змогу,
Щоб жити, не знаючи горя,
Хвороб чи якої біди,
Ти завжди зі мною поряд,
Твої поруч моїх сліди?
Коли дати ради не можу
І лихо обсяде з боків,
Твоїх я слідів не знаходжу,
А дуже знайти їх хотів?..
Мої лиш сліди на стежині,
Котрою із болем іду”.
Бог тихо промовив людині:
“Не сам ти волочиш біду.
У часі нестерпної муки,
Не бачиш ти інші сліди,
Бо я, підійнявши на руки,
Виношу тебе із біди…”
11.03.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321142
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.03.2012
автор: Патара