Я Вам пишу цього листа з одним прохання, прочитайте його до кінця. Моє життя йде до свого завершення, всі слова, все те що хотілось сказати Вам надряпано на цьому клаптику паперу. Для початку хочу представитись - Анна. Ви мене не бачили ні разу та заочно ми знайомі вже доволі давно. У мене немає видатного і божественного таланту. Зовсім звичайна зовнішність. Волосся кольору гарячого шоколаду, не висока і не низька, не красива і не потворна. Навіть вік у мене середній – 25. Єдине що мене вирізняє серед людей – самотність. Ви напевно думаєте для чого ця ненормальна мені це все говорить? Кому вона цікава? Ви праві, нікому. Та так хочеться вірити, що поки Ви читаєте мій лист, я для Вас існую.
Я спостерігала за Вами. Вже скоро 10 місяців. Точніше 9 місяців 16 днів і 4 з половиною години. Саме стільки минуло з того часу коли я вперше побачила Вас. Ні правильніше буде сказати - була приголомшена, здивована, покорена. Вами. Вашими віршами. Те що я зараз скажу я не говорила нікому та це воістину так. Ви були прекрасні! Неймовірні! Скільки витонченості, глибини, вогню – Ви немовби були на грані життя, без будь якого шансу на спасіння. Ваша сміливість – наче божевілля. А Ваші слова – досі виймають мені душу…
Ви запитаєте чому я не познайомилась з Вами? Напевне боялась. Побоялась Вашого погляду, слів, Вашого співчуття, осуду… І в тім - через день вже з’явилась вона…Енні. Мила, чарівна Ен. Вона теж писала вірші. Вам було інтересно розмовляти з нею. Завжди готова поговорити, вислухає, пожаліє. Завжди з усмішкою та добротою. Ви довірили її всі свої секрети. Разом раділи своїм перемогам. Ви любили Ен, і я навіть не можу порахувати скільки разів Ви говорили їй ці слова. І так щиро… Не змогла виносити біль який з середини пік моє серце. Останнє, що почула в ту злощасну ніч були Ваші слова: « щоб ти не зробила Ен, чуєш щоб ти не зробила, я все одно тебе люблю! Яка різниця як ти виглядаєш! Яка різниця скільки тобі років? Любов - це назавжди!»
О як я картала себе за те, що мимоволі стала думати про Вас. Всіма способами заставляла себе забути Ваші очі, слова, жести - боже як важко мені це вдавалось. Здавалось день тягнеться вічність. Цікавість пропала до всього, ніби світ перекрасили в сірий. Скажений стукіт серця коли хтось зі сторонніх вимовляв Ваше ім’я. Заглянувши в дзеркало я не могла впізнати там ту Анну, яку знала здавалось усе життя. Скільки можна? Хватить. Я стомилась. Одне я розуміла дуже чітко якби не ця весела, мила Ен я б пропустила саме головне, що сталось в моєму житті. Я закохалась у Вас. Люблю Вас. Дивно, пристрасно, безнадійно. І зараз я допишу цей лист, натисну кнопку «отправить» і зітру свій профіль. Надіюсь Ви зрозумієте і пробачите мене…
Прошу Вас виконайте останнє прохання засудженої до життя без Вас.
Ніколи, ніколи не брешіть тому, кого любите.
З любов’ю Анна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321069
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2012
автор: Lesyunya