Залиш серце своє -десь отут
Долоні простягну -розтане
кут
Між нами-
ростуть фіолетові стіни.
Небо -бузок-рветься до сліз
полину- до середини
Світу. Тягне вниз
твій сміх.
Натягнута рветься струна.
Навколо -Ехо.
Тільки Ехо луна - співа своїх німих пісень
Плачуть дерева -сплелись у химерному танці.
Нас власні тіні -
Споживають/Лякають/Вмирають/
Простягують очі і руки
Десь там чиїсь "Прилуки"
Забуті -сирістю тхнуть
Ворони -чорні цятки-
Смерть несуть -кому?
В холодному диму
Розтане наше небо
Для тебе
я тут дихаю -пишу
Без змісту -
Рветься нитка. Рветься суть.
Далі -лізти?
у Безодню?
Я там тобі шукатиму зірок
намисто
Наївна, дивна, чиста
Ніч
Із пліч -кудись тобі на шию.
Держи її!
Той темний шовк собою огорни.
Не тікай від мене
Доки житиму -отут-
бузковим небом вени краючи -
блаженно/тихо так - зітхаючи
шепотітиму -
Ніколи. Нікому. Тебе. Не. Віддам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320920
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 11.03.2012
автор: філі-Жанка