Тепла вода затягнула у місто,
Порушивши спокій пейзажних думок
Тільки на вулиці навіть не чисто,
За що ми платили небесний оброк?
Кличе у гості високий будинок,
Випити кави з відібраних снів
Так вимагав вже отримать спочинок,
Більше хотіти я не посмів…
Тихі провулки ведуть до Бажання,
Таємної площі розхитаних мрій
Що розкриває комічне зізнання,
Залитих морозом обпалених дій
Болить голова від важкого дурману,
Збиває із ніг незапалений лист
Я не знайшов ту прекрасну оману,
Втратив слова, і логічний той зміст…
Вже не втекти, захопили полоном,
Закрите все місто вогнями небес
Дихати ніч наболілим озоном,
Що вирвалось тихо із димних колес…
———————————————————-
Тепла вода затопила все тіло,
Мовча̀зну угоду уклавши сповна
Як я хотів, щоб воно не боліло,
Але вже запізно – скінчилась війна…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320710
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.03.2012
автор: Вальдемар Феруменко