"Я подумаю"-так завжди кажеш ти кожному з тих,
Хто так чи інак зазіхає на твою безмежну свободу.
Потім-тихо зникаєш.Безслідно.І справа не в них,
А в тихій ненависті до усього чоловічого роду.
Бо сталося так.Ти вже не той легковажний метелик,
Що раз пораз підпалює крила тонесенькі до вогню.
Вони надто крихкі для пригод небезпечно-веселих,
І вогонь тепер палить не їх,а зранену душу твою.
З метелика в лялечку.Сховатись у кокон від світу.
Приховати всі зайві емоції.Вбити усі почуття.
Аж допоки у душу твою не повернеться літо.
Аж доки відродишся ще раз до нової любові й життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320707
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.03.2012
автор: Оксютка