Вікна вночі, немов образи,
Дивляться в сутінки одинокими зорями.
І скрипнуть колеса Чумацьких Возів.
Оберотається час. Від'їзджаємо до весни.
Місяць вповні, немов прожектор,
Сліпить Душу, стрясає тьму.
А може Щастя змінило вектор...
І траеткорію?.. - Й не одну!
Все заспокоїлось - вщухли сльози.
Лиш не чіпай обірвані нервів струни!
Вікна вночі, немов образи.
Місячним німбом освячені сутінки...
08.03.12 20.53
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320573
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 10.03.2012
автор: Аліна Шевчук