Березень! Вічний березень!
Місяць любові, діви-весни,
Ти, як той вірний селезень,
Прилинув наяву, а не у сні.
Несеш на своїх крилах
У світ любов, красу.
Плетеш коханій любій
Вербиченьці косу.
-Своїй коханій вистелю
З духмяних трав доріжку.
Найкращі квіти постелю
Любій своїй під ніжки.
Ступай же, сміливіш ступай,
Не зраниш свої ніжки.
Весняночко! Любові дай
В усьому й всім по трішки.
Ні, не по трішки, моя лань,
Усю себе віддай.
Світи, кохана. Світлом стань.
І всім себе у міру дай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319244
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 05.03.2012
автор: Лобов