Я не суддя, щоб присуд зачитати,
Щоб вирок винести й покінчити зі злом,
Але так хочеться тих нелюдів карати,
Душа волає разом із нутром.
Хтось дав їм право ставити відмітки,
Ламати долі креслити шляхи
І не питають хто? Коли? І звідки?
Бо ми ж не люди – просто ховрахи.
Воздасться кожному за вчинені діяння.
Рука судді знайдеться для усіх,
Не допоможе навіть покаяння,
Якщо з усмішкою був скоєний той гріх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318241
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.03.2012
автор: Любов Чернуха