Коли пройде останній гість,
Ми зустрінемо на вокзалі час, він зібрався їхати у
Завтра лежать наші зруйновані стіни…
Берлін.
--------------------------------------------------------------------------
Належить вдягати зимовий одяг, коли обморожує тіло,
Цілувати обвітрені губи, бережно і випадково,
Кусаючи вістря ножа, порізати мову і тільки тоді говорити,
Мовчати, жити, лишатись в історіях придуманих, нафантазованих,
Мертвих, живих в майбутньому перефразованих,
Змінених, складно-читабельних.
Я кажу, що вони не правильні, не мають рації,
Але лишають реальності, щоб про неї замислитись.
Немає випадкових зустрічей,
Значить потрібно було, щоб зустрілись,
На годину, секунду і навіть шістдесят п’ять:
«- Ексклюзивно! Не продається»,
Білі стяги лишають тим хто не чекає нічого,
А мені потрібні трофеї, тому і війна, тому «- Я за неї!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317921
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.02.2012
автор: Ваньоха Р.