Втомилась. Хвороба висмоктала з мене всі сили. Пам'ятаєте книгу про Гаррі Поттера. Там були такі істоти - дементори, вони висмоктували з людини добрі та хороші почуття. Так от хтось і з мене висмоктав. Все стало не милим. Все набридло. Вирішила зайнятись чимось новим. Кажуть, що нове, то давно забуте старе. Так і є. Ще в школі навчилась робити багато речей своїми руками. От думаю пригадаю, як то в'язати. Пригадала. Зв'язала чималий клаптик...нічого так вийшов. Вже збиралась далі продовжувати, як тут мій клубок з ниткою впав і покотився далеко-далеко. Розмотався і став малим.
Сижу змотую той клубок і думаю: " А життя людей так само як цей клубок, має свій початок, і свій кінець. Протягом життя він розмотується, розмотується. Інколи нитки заплутуються, люди теж заплутуються. Інколи зав'язуються вузлики, то наші проблеми. Ми тягнемо і тягнемо їх у різні боки, ще дужче затягуючи їх. А варто лише виділити декілька хвилин часу, щоб просто сісти і спокійно розв'язати той вузлик. Коли у клубка закінчується нитка, життя людини теж закінчується. Бувають і такі випадки, що клубок ще великий, а хтось обрізає нитку і життя людини переривається, не встигнувши розкрутитись.
Буває і таке, що дві різні нитки сплітаються в одну. Це по-людському, називається Кохання. Ви можливо бачили, коли взяти дві нитки і з'єднати в одну, вона стає грубшої і крепшою. Так і життя. Коли ти один, ти беззахисний, всі проблеми тоді здаються не вирішеними, а коли вже двоє, як то кажуть, гори по коліна.
Кожен клубок має своє забарвлення. В когось клубок кольоровий, в когось чорно-білий, звідси й кажуть біла смуга- чорна смуга. Ви запитаєте,а який ж в мене колір? Чесно, різний, змішаний. В нього є і чорні і білі кольори, яскраві і вицвівші під сонцем. Зараз у мене йде смужка бордового. Тому що змішались два кольори: чорний і червоний. Відразу згадались слова з пісні:
Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне — то любов, а чорне — то журба."
Гарні слова. От і домотала я свій клубок. Закінчився клубок- закінчилась історія. Але життя, нестримно полетіло вперед...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316768
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.02.2012
автор: Катерина Пташка