Марудний шлях до зірок веде.
У каламуті сліз розтане
Усе, що жити не дає,
Що барикадами між нами.
Марудний шлях. На узбіччі цвіт.
Вона з тобою. Вона біля тебе.
На серце брилою зимний лід.
І кров застигла на мить у венах.
Нас огортає пекучий страх,
Стискає міцно в обіймах відчай.
Та наші близькі усе ще в нас.
Не помічаєм цього зазвичай.
Марудний шлях до зірок веде.
У темноті лиш побачиш зорі.
Борися тільки! Борись за все!
Зубами рви в світу свою долю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316440
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.02.2012
автор: Інга Хухра