Вже більш ніхто ніколи не заграє
На її серці болю ноти.
Вже більш ніхто ніколи не згадає,
Як сиділи в кафе навпроти.
Як погляди зустрілись ненароком.
Він був один й вона була одна.
І як все завертілося потоком
Для них прийшла жаданая весна.
І зустрічі,і квіти,і розмови,
Що так п’янили до опівночі обох,
І ті солодкі ночі мови,
Що так були важливими для двох.
І перший раз палючий поцілунок,
І вперше «Я тебе люблю!»
Для неї він був долі подарунок,
Її любов рівняв до хрусталю.
Можливо,ця історія і казка,
Можливо,це насправді і було,
Та в ній не дано жодної підказки,
Тому фіналу збутись не дано.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316311
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.02.2012
автор: Катерина Пташка