Десь бігали діти по житі,
Лягало під ноги стебло.
Дай,Боже,їм душі розкриті,
Щоб совісті зерня зійшло.
Щоб кров не здавалась їм хмелем
В жорстокий і зраджений вік.
Щоб нам з полотна Рафаеля
Мадонна всміхалась повік.
Задумано,мудро,терпляче.
Розсудливий запит в очах.
Звертається:"Юнко,юначе..."
Століття той погляд не зчах.
"Звертається серцем,говорить:
Ви ж зміна міцна,ярова,
Невже вас покинули в горі?
Невже вам не дали права?
Невже вам замало свободи?
Візьміть в свої руки мечі.
Якщо земля хліба не родить-
То певно,чужі сіячі.
А може,продажна в вас Муза?
У ліжку чужому лежить?
В витку історичнім загрузла,
Забувши про неба блакить?
Про простір пшеничний роздолля,
Столочені груди землі?"
Стеблини тремтіли від болю,
Їх діти топтали малі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315747
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.02.2012
автор: Синьогора