І все ж життя настільки примітивне
У морок снів штовхає знов мене
Все те, що вчора було гарне, дивне
Сьогодні раптом пліснявою тхне…
Птахи на південь…Нам куди летіти?
В яких краях той вогник людських душ?
Тулю я знов до серця змерзлі квіти,
Зігріти щоб від віхол і від стуж…
А на шибках зимові силуети
Немов епох далеких письмена
А я лиш тінь з минулого затерта
Невже у цьому є моя вина?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315633
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.02.2012
автор: Грабарская Катя