Десь у пісках давнього Єгипту,
В джунглях під пальмою тропічною,
Знайшли листівку святому Валентину,
Яку написав синантроп неандертальцю на табличку глиняну.
Твій Валентин, було там лиш два слова,
Кучу сердечок слала одна мавпа іншій, їм правда не потрібна,
Я ж лише споживач зі стада, в голові моїй полова,
Хай зверху вирішать що для нас буде істина,
То що, що тато з мамою про цей день і не чули,
Я в них все знаю і всмокчу як губка цей глобальний менталітет,
Вонючий мед, а він мені так пахне що приношу я у вулик,
О Валентин святий, тобі я шлю закоханий конверт.
МЕНІ НЕ ПОТРІБНО КОМАНДИ ЗВЕРХУ КОЛИ КОХАТИ І ЛЮБИТИ,
Інформаційним полем нас зомбують: 14 лютого валентинки шли і шли,
А я не хочу по нав’язаній чиїйсь команді жити,
Ніколи і нічого не робив, що йому приписали, цей святий.
А люди вірять, вірять, легше ж тупо вірити ніж перевірити,
Хай все за мене вирішать, бо я калічка розумова я без рук без ніг,
І дурять вас, гроші і час і розум з вас висмоктують, роблять масами сірими,
Ви деградуйте й далі - місця у пеклі вистачить для всіх.
11,02,2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313491
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.02.2012
автор: КРІПАКОС