Вечір пірнув у пітьму -
тихо.
Знову вчорашнє забув
лихо.
На перехресті доріг
знову
Дівчину хлопець стеріг
но́ву.
Вгледів,на зустріч пішов
зразу,
Завчено шепче любов
фразу:
"Можна мені вас обнять?"-
мовить.
Ніздрі парфуми п'янять,
ловлять.
Двоє за руки ідуть
слідом,
Йде та чума,що зовуть
СНІДом.
Йде,й не відразу стає
ясно:
Дівка це мо',а мо',це
красень?
Привид це є,а чи це
тлінний?
Водить судомно плечем
в тінях.
Довго терпляче він так
йтиме,
Голками шлях перетне,
димом,
В гурт всіх зове на бенкет
шлюбний.
Йдуть тут по два,там по три...
юрби.
Стадо людськє,в них тремтять
руки,
Вірили в щастя,а тут
муки.
Перші пішли в коловерть,
вічність,
Більмами дихає смерть
в вічі.
Царство розгулу,кубло
бруду,
Ходить СНІД грифом
коло
люду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313413
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.02.2012
автор: Синьогора