Не думала, що буду егоїсткою.
Привласнювати те, що мені і не належить.
А вона забрала...
І залишається пробачати й чекати
Поки пройде трохи часу,
щоб загоїлися всі рани.
Розбити мрії, сподівання і надії.
Перетворити впрах й розвіяти по вітру.
Щоб він розніс по всьому світу.
І більш ніколи не повертав.
Поїхати туди, де ми разом ніколи не були.
Де повітря інше.
Де все інакше.
І почати вже без тебе дихати.
Прийняти те, що
"Нікому ще не вдалося повернути втраченого часу..."
5.04.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313353
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.02.2012
автор: Samolichenko Svitlana