Коли моє серденько від весніє
І паморозь вплететься у косу —
Я ззовні, може, трохи постарію,
Але кохання юним пронесу.
Я так люблю, що не сказать словами,
Та слів не треба — все покаже час.
Коли ж ми разом пройдемо всі драми,
Ти зрозумієш, ЩО єднало нас.
Якщо ж тобі на нашім небокраю
Засяє інша зірка навесні,
Навіть тоді тебе не розкохаю
І будеш снитись, як і снивсь мені.
Коли ж в очах засвітиться зажура,
Тобі дітьми розраду принесу
І піде в безвість доленька похмура,
Коли змахну із щік твоїх росу.
А потім й в тебе посивіють скроні,
Захочеться і затишку, й тепла.
Пробачу все і у твої долоні
Віддам любов, що в серці зберегла.
2004
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312903
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.02.2012
автор: Олена Іськова-Миклащук