Болюча в мене тема, де два боки життя:
Як знати, де є правда, коли страшне буття.
Собачки милі, щирі, а їх вбивають так,
Та досі не забуду в очах дитячий страх.
Які в них вірні очі і дружба щира та,
Коли тебе лиш люблять, за те,що ти така,
Мохнатий хвостик ззаду, що смішно двір мете,
І часом в темну пору до хати заведе.
Та іноді, мов люті, як зграя вовчаків,
Ганяють звірі хижі - боюся їх кликів,
Коли дитина поруч, то сльози на очах:
Пройди, не зачіпай нас! Чому один в нас шлях?
А дітки, як ангели, до звірів тих біжать,
Чи вкусить, чи полиже - ну як оце все знать?
Молюсь лише до Бога, щоб нас оберігав,
Коли собаки поруч, щоб не почула: "Гав!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312871
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.02.2012
автор: Galkka