Він так кохав, що навіть небо
Все дивувалося ночами:
„Скажи-но, земле, що їй треба?
Він ж розливається дощами,
Зриває зорі в піднебессі,
Дарує музи їй і рими.
Вона ж шукає десь в Одесі,
Мішечок напханий грошима.
Красу її шанують всюди
Й брудними, жирними руками
Вони все пестять її груди...
А він чекає. Жде роками.”
Він той, хто любить, то на віки.
Вона – на ніч, за певну плату.
Вона шукає чоловіка:
Машину, дачу, добру хату.
А він чекає, він – кохає.
За що, сама не розуміла...
Він в ній любов свою вбачає,
А інші бачать тільки тіло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312381
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.02.2012
автор: Олена Іськова-Миклащук