Лебедине танго.

Вже  вічність,мов  на  паперті  стою-
 Лебідка  ,загнана  у  твань,у  комиші.
 Поранена,    розчавлена    ,    німа    .
 Благаю  зцілення  для  хвороі  душі.

         Ви  не  судіть,прошу!Ви  не  судіть!
 Бо  я  сама  себе  вже  засудила.
 З  розбитим  серцем,з  каменем  в  душі
 На  дно  іду,зложивши    крила    .

         Де  той  суддя,що  судить  за  любов?
 Де  той  Пилат?    Невинну    засудили...
 Із  заздрості.Із  заздрості  ,  коли
 коханий    піднімав    мене  на  крила

         Засуджена  на  вічну  самоту  .
 На  чорну  одиноку  пустку  ночі
 Себе  питаю:"Я  іще      злечу    ?
 Обв"язана    брехнею    поторочі  ."

         Піднятися  б  в  небесну  височінь,
   Відчути  мить    кохання  ще  єдину!
   Коханню  гімн  -кружля  понад  життям
   Прощальне  танго    лебедине  ....  
 
 .

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311953
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.02.2012
автор: Ольга Струтинська