Re: Моя дволика співучаснице,
Я вкотре намагаюсь від тебе читати листи,
Бачу як ти виросла відтоді,
Як востаннє тобі писала – тепер мої руки,
Крики у тілі від болів…говорять за мене,
І не важливо, що говорила – ти,
А як ти все говорила своїми губами,
Згадувати все стало для мене звичкою,
Істеричною правдою, що тільки спогади,
Здогади – де ти є, з ким ти спиш,
Яка наволоч тебе нервує, а з якою ти…
Писала мені, пишеш досі…
З тим же відчуттям, що ти все мені розповіла…
Re: Re: Ощущение будто я все тебе рассказала
Ты сипела от боли
Потом страдала похмельем
Я хочу тебя рядом
Чтоб тошнило от бьющей в пах крови
В туалетах вокзалов и бруклинских пиццерий
Трогать тонкие бедра под мешковатой юбкой
Отпусти…………………………………………
Я крошу негативы твоих неоконченных писем
- Сори ай донт спик (точка)
К чертям опустевший Нью-Йорк
Я сейчас почитаю что-то из детской Библии
Там должна же найтись хоть какая-нибудь любовь
Ты бери все моё. Я феникс
Я уже восставала из пепла и рвала на себе пакеты
Черного полиэтилена
Только этот раз - слишком фо рил
В пику вязкой миражности мира
Даже рваные шторы на окнах хостела
Которые ты не взлюбила -
О тебе
Re: Re: Re: І після цього, зриваю з себе всі свої картонні,
Дорогоцінні і лишаюсь оголена…
Перед тобою і твоїми словами,
А вони мені скальпелем, як медицина в магії,
Як магія медицину ґвалтує,
Як я своє тіло, свій мозок…
А може ти все ж перестанеш, жити в мені,
І без мене…
Арена заповнена кріслами і людьми…
Я сьогодні твій джокер,
Статевий інфаркт твого серця…
Пиши мені далі,
Поки я збираюся вмерти…
Re: Re: Re: Re: Мои альвеолы паразитируют на твоих
Мы слиплись легкими, но даже так
Сложно дышать
Ты вспомни, бейби, разве казалась короче
Со дня нашей встречи хотя бы одна зима?
Зато я пишу стихи. Только все не тебе
Вместо бутылок роняю в Атлантику пластик стаканов
Как оказалось есть миллионы вещей
В которых
C кем-то одним навсегда совпадаешь
Эмпайр-стейт-билдинг торчит в моем небе иглой
Упасть бы
Тогда
Обнявшись
Со смотровой
Я слегка повредилась жизнью. Сильно умом
Ты пиши мне. Пока я решусь
Умереть за тобой
Без теми: і навіть, якщо не наважишся,
Життя не змогло розлучити,
Чому Ін і Ян придумали, що смерть зможе?
А ми назавжди з тобою зостанемось,
Назавжди зостанемось жити!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311060
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.02.2012
автор: Ваньоха Р.