А я так люблю свою затишну домівку, маленьку нірку…
Ми тут танцювали і кілька століть назад нам кричали «гірко».
У нас тут і перші крики, і перші кроки.
Ми двоє кохали, і днями ставали роки.
На нашій, в три кроки, кухні сміялись гості.
В екстазі плавився лід, червоніли борщі зі злості.
Потопи вмивали новенький блискучий кахель.
І вічно скрипіли двері в триклятій шафі.
Нам кілька століть назад тут кричали «гірко».
І двоє упертих в любові шукали мірку.
Нехай потихеньку у нас розрослись хороми –
незрима нірка назавжди у душах домом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310646
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.02.2012
автор: Діана Сушко