Цієї ночі Ніна майже не спала, вона прислухалася до кожного звуку за вікном, здригалася від протяжного виття собаки і молилася. Молися, щоб її ненька швидше вернулася до дому. Адже вона, Ніна, так любить свою добру, ніжну неньку.
Надворі мороз все міцнішав. Дівчинка стояла на дорозі в благенькій курточці і вдивлялася в пусту вулицю. Іноді піднімала очі до Бога і тихенько схлипувала. А ще дівчинці дуже хотілося їсти. Ні, вона вечеряла. На кухні вона знайшла кусочок хліба і трішечки олії, посолила це до смаку і… Ну що ви кривитися. Ви що ніколи не їли хліба з олією? Це ж така смакота! Правда хліба було малувато і тепер шлунок по-зрадницькому підвивав собаці.
Чух-чух. Проїхав дизель. Лише дванадцята ночі, а відчуття, що ось-ось тай прийде ранок. Повернулася до хати, загорнулася у покривало і спробувала заснути.
А тут і мама повернулася, з цілими сумками смакоти, теплими сапожечками, та іграшковим ведмедиком, яким так довго марила доня. Вони знову , уже разом, розпалили плиту і разом стали готувати вечерю, а потім мама обійняла донечку і розповідала про Діда Мороза, який приносить дітям все, що вони попросять…
Чух-чух. Проїхав дизель. Четверта година ночі. А мами нема. Дівчинка розплакалася і просила Бога повернути їй маму. За молитвою незчулася, як у дім зайшла вона, Її Мама. Ніна хотіла зіскочити з ліжка, обійняти, розповісти, як хвилювалася, але… Мама була п’яна. Знову. Так, мала знала, що мама сьогодні знову пішла до дядьків, і, мабуть, знову повернеться така, що, якщо до неї зараз підійти, то можна й заробити, бо мама стомлена. А їй так хотілося ласки.
А ось і ранок. Дівчинка побігла до школи. Дома вона ніколи не снідала, бо скільки там до обіду в їдальні. Тай новорічний ранок сьогодні , а значить дід Мороз буде роздавати цукерки. А, може, він їй і медведика принесе?
На ранок зійшлися всі батьки. Ніна сиділа осторонь, але в душі жевріла надія, що мама обов’язково прийде. І коли вона виступала, у залі сиділа її Мама(розкрашена, від неї несло не стільки вчорашнім, скільки сьогоднішнім самогоном) . Але вона прийшла. Вона не забула. Дід Мороз таки зробив Ніні подарунок, кращий ніж сто ведмедиків.
Очі дівчинки засяяли від щастя: дивіться всі — це МОЯ МАМА
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310480
Рубрика: Нарис
дата надходження 31.01.2012
автор: Олена Іськова-Миклащук