Мама

Цієї  ночі  Ніна  майже  не  спала,  вона  прислухалася  до  кожного  звуку    за  вікном,  здригалася  від  протяжного  виття  собаки  і  молилася.  Молися,  щоб  її  ненька  швидше  вернулася  до  дому.  Адже  вона,  Ніна,  так  любить  свою  добру,  ніжну  неньку.    
           Надворі  мороз  все  міцнішав.  Дівчинка  стояла  на  дорозі  в  благенькій  курточці  і  вдивлялася  в  пусту  вулицю.  Іноді  піднімала  очі  до  Бога  і  тихенько  схлипувала.    А  ще  дівчинці  дуже  хотілося  їсти.  Ні,  вона  вечеряла.    На  кухні  вона  знайшла  кусочок  хліба  і  трішечки  олії,  посолила  це  до  смаку  і…  Ну  що  ви  кривитися.  Ви  що  ніколи  не  їли  хліба  з  олією?    Це  ж  така  смакота!  Правда  хліба  було  малувато  і  тепер  шлунок  по-зрадницькому  підвивав  собаці.  
         Чух-чух.  Проїхав  дизель.  Лише  дванадцята  ночі,  а  відчуття,  що  ось-ось  тай  прийде  ранок.    Повернулася  до  хати,  загорнулася  у  покривало  і  спробувала  заснути.
       А  тут  і  мама  повернулася,  з  цілими  сумками  смакоти,  теплими  сапожечками,  та    іграшковим  ведмедиком,  яким  так  довго  марила  доня.    Вони  знову  ,  уже  разом,  розпалили  плиту  і  разом  стали  готувати  вечерю,  а  потім  мама  обійняла  донечку  і  розповідала  про  Діда  Мороза,  який  приносить  дітям  все,  що  вони  попросять…
     Чух-чух.  Проїхав  дизель.  Четверта  година  ночі.    А  мами  нема.  Дівчинка  розплакалася  і  просила  Бога  повернути  їй  маму.    За  молитвою  незчулася,  як  у  дім  зайшла  вона,  Її  Мама.  Ніна  хотіла  зіскочити  з  ліжка,  обійняти,  розповісти,  як  хвилювалася,  але…  Мама  була  п’яна.      Знову.  Так,  мала  знала,  що  мама  сьогодні  знову  пішла  до  дядьків,  і,  мабуть,  знову  повернеться  така,  що,  якщо  до  неї  зараз  підійти,  то  можна  й  заробити,  бо  мама  стомлена.  А  їй  так  хотілося  ласки.
   А  ось  і  ранок.  Дівчинка  побігла  до  школи.  Дома  вона  ніколи  не  снідала,  бо  скільки  там  до  обіду  в  їдальні.  Тай  новорічний  ранок  сьогодні  ,  а  значить  дід  Мороз  буде  роздавати  цукерки.  А,  може,  він  їй  і  медведика  принесе?
   На  ранок  зійшлися  всі  батьки.  Ніна  сиділа  осторонь,  але  в  душі  жевріла  надія,  що  мама  обов’язково  прийде.  І  коли    вона  виступала,  у  залі  сиділа  її  Мама(розкрашена,  від  неї  несло  не  стільки  вчорашнім,  скільки  сьогоднішнім  самогоном)  .  Але  вона  прийшла.  Вона  не  забула.    Дід  Мороз    таки  зробив    Ніні  подарунок,  кращий    ніж  сто  ведмедиків.
     Очі  дівчинки  засяяли  від  щастя:  дивіться  всі  —  це  МОЯ  МАМА

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310480
Рубрика: Нарис
дата надходження 31.01.2012
автор: Олена Іськова-Миклащук