***
На твоєму вікні тріпотить ніжний вогник,
То моєї душі - лиш печаль.
Заховав десь за пазуху втрачений дотик,
Залишивши очима "прощай".
І хурделиця болю ударилась в двері,
Серце рвалося: "Ні! Не впущу!"
Та улізла, як злодій, невчутно-майстерно,
Мокрим кляпом німого дощу.
Розстебнулися очі, потоки розпуки,
Що та свічка - шматований віск?
Вже твоєю надією щастя не бути,
Вже й мої сподівання - укіс!
Тільки вогник маленький в твоєму віконці -
Те холодне, забуте тепло,
Наче плямка, що вже на вчорашньому сонці,
Тільки тінь, що, мовляв, не було...
(21.1.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310215
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.01.2012
автор: Леся Геник