(S.O.) Сколько лет они носятся за мной по миру, столько же я болен. Столько же я вынужден скрываться, жить ночами. Ты сам вчера согласился со мной, что рецепт здоровья нужно обессмертить, нужно его увековечить, чтобы и будущее могло использовать его. Разве нет?
____________________________________________________________________
Щоб зрозуміти свою роль, вона повільно, пронизуючи поглядом тіло і встромляючи його в спинки крісел…щоб зрозуміти свою роль, вона зійшла зі сцени…
...........................................................................................................
Твій цинізм сьогодні у моді, спить на якихось небесних лаврах,
Тут йому віддають честь і хвалу, приймають дозами, кокаїно-дорогами.
А в Раю сьогодні холодно, вітер приніс деяку кількість непрочитаних листів,
Від флуду нудить і чим ближче – у горлі стоїть згусток,
Нудних загадок, таємниць вже відкритих та заважають жити,
Зашивають мені губи, говорю надто гучно, що для пустих недопустимо,
…і згубно…
Ти помреш від застуди, чула сьогодні по радіо, тобі просто не пережити цю зиму,
Тебе похоронять, наївно ти думаєш, що переможеш,
Термометри показують і зашкалюють, рвуться, розмножуються ртуттю.
Не одна війна була так завершена, і на помилках не вчаться,
Їх не помічають, руйнують проміжки часу на сніданок з брудом і шльондарами,
Але це тільки війна. Я скептично ставлюсь до істориків
І до смерті – твоєї. Ще далеко не все, і далеко не всі обличчя поїджені хробаками,
Але вони туди не ввійдуть, в історію, в ній лишилося місце лише для цинізму,
І лицемірства. Шукаю твоє відображення в дзеркалі, вранці,
Бачу того хто ввійде в дурнувату, упереджено написану і мною закреслену
…коли ти смієшся, я плачу…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310145
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.01.2012
автор: Ваньоха Р.