(Любителям гумору)
По обіді, після школи
Їде Коля наш по бджоли.
Кинувши в портфель плящину,
Він сідає у машину.
Просить він Антона й Толю,
Взяти бджоли у неволю.
Їдуть, весело співають,
Що їх жде, вони не знають.
Ось Вітоніж, стоп машина,
Зустрічає батько сина.
Ціль Антона і Миколи,
Щоб скоріш забрати бджоли.
Каже Коля - Взяти мушу!
І скоріш поліз на грушу.
Швидко взяв димар до рук,
Осідлав добрячий сук.
Бачить вулик наш Микола,
Бджоли злі, вони довкола.
Жалять сильно Колю в спину,
Він забувсь, як звуть дитину.
Впав як міх, зірвавсь, тікає,
А бджола ще більш кусає…
Як спортсмен вперед він рветься,
Капелюшок лиш трясеться.
А Антон, герой на слові,
Не поміг він встати Колі.
Швидко біг, злякався в дошку,
По шляху згубив росчоску.
Ось такі були проколи
У Антона і Миколи…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309965
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.01.2012
автор: Віталій Назарук