Повірю в зорі світанкові як колись
з тобою вірили! З тобою розділяли
пекуче горе щирим словом тай наскрізь.
А потім сутінками ранка вирували!
Ще на губах твоїх блищав травневий мед!
Рука в руці просила мов благословіння!
Село прокинулось тихенько де-не-де,
а ми удвох переплітали "павутиння"...
Ще жоден інший не кохав так свято, чисто!
Ще жоден інший аж до ранку не блукав!
А ми в любові - зачарованім намисті,
одне для одного, неначе ідеал!
Повірю в зорі вечорові, та, на жаль,
для двох закоханих тужливо вони світять...
Із "павутиння" в непрозорую вуаль
перетворилась і зима, і тепле літо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309275
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.01.2012
автор: Ліна Біла