Не ховайся за стіну байдужості
Все одно я знаю - пам'ятаєш.
Знаю скільки треба сили й мужності,
Щоб змовчати, як мене кохаєш.
Скільки треба мудрості й шляхетності,
Щоб не дочекавшись на взаємність,
На межі вбиваючій відвертості
Залишала добрий спогад чемність...
Із своїм коханням, що приховуєш,
Може ти і став би порятунком,
Тільки зовсім ти не заслуговуєш
Сплачувати по моїх рахунках
За гріхи минулого давнішнього.
Я ж невзмозі серцю наказати...
А ти вартий набагато більшого,
Ніж все те, що зможу тобі дати!
Я самотня у своїй свідомості.
Так вже сталось... Вибач! Я благаю!
Зрозумій - в своїй життєвій повісті
Не тебе, я іншого кохаю...
Наталія Козак
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308944
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.01.2012
автор: Ниагара