Поряд сонця занедбано лежить мертва Земля
Закрита від людського погляду її душа
Несе простори смерті океан
Заповнить порожнечі віковічний дар
Сотнями литих пострілів
Розбивається неспроможність пояснити
Що з тобою,
де твоя радість падло?
Куди заховав свій п’яний погляд?
Куди відніс вітер зелені очі?
віковічний птах розбиває наші долі
наші крила невтомні
ми в Ікаровім полоні
Ми здобули право на право свого імені
Ми здобули ім’ям свою гордість
Та чому Земля горить яскравіше
Коли ми робимо новий крок назустріч
безмовним новим дням
у дикій пустці речень
Підтримуй благання –благання німої
тварини, підтримуй бажання сліпої дитини
Залишись. Залиши пергамент від спалених слів
Ми ідемо назустріч сонцю
Прийми наші дари земле
Заховай нас від любові
і закрий печаль зірок
під замок
Чи ти чуєш нас?
Ми благаємо,
чекаємо дій
Ми віднайшли все, що сховала від нас спрагла
пустеля
Ми вбили сумління наших дітей
Ми вирвали вічності серце
Й пустили услід за спаленим словом
(промов до нас Земле)
Здобуваючи тіло осквернили глухий шепіт тиші
Здобуваючи силу, здобули безсилля ланцюг
Здобуваючи срібло заблукали у хаосі віри
Куди на іти? Де правильний шлях?
Домівка нас кличе, вона бачить нас наскрізь
Осілі душі літають над головами
Ми прагнемо відчути ковток свободи
Почуй нас….
Почуй нас…
Почуй нас…
Поряд сонця лежить занедбана Земля
Несе її простори океан
Вона сидить і шепче тиху пісню
Почуй нас….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308811
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.01.2012
автор: ImmortalPsycho