Твій голос,як та скрипка,так ніжно огорта,
що можна слухать вічно, упасти в забуття.
Так думала я довго,проте прийшла пора
відкрити усі карти,піти із забуття.
Все ніби як звичайно,проте якось не так...
Лунають звуки скрипки,лунають,та не в такт.
Тут думати не треба,усе це не спроста,
бо серце не обманиш,таке воно життя.
Так боляче,так важко торкаються струни
гіркі ,жахливі звуки, такі тепер вони.
Так боляче,так важко відкрити правді очі.
Здавалось,легше б жити з брехнею...ні, мовчи!!!
Не буду більше слухать,не буду,бо не винна
Занадто багато фальші,от і вся причина!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308809
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.01.2012
автор: неможливо забути