Не дивись на землю так окрилено!
Не для того погляд затаївсь!
Краще скинь тенета небосхилені
І лети, поринь в глибинну вись.
Чи не бачиш - чайки розкуйовджені
Загрібають лазуровий бриз?
А вверху, пташинням розтривожені
Хмари п'ють туманностей кумис.
Ти не слухай ґрунтово-приземлених,
Ти літай у просторах богів.
Бачиш, небо ангелами встелене,
І Стожар вогняно загорів.
Ти забудь про фурій помаранчевих,
Розтули святий портал душі.
Чуєш, вже натхненням перелащені
Зорі розв'язали кунтуші.
Ти не спи, не будь червиво зніченим,
Не плазуй, а крила випрямляй!
За тобою - Всесвіт нескалічений,
У тобі - в майбутнє сивий плай!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308460
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.01.2012
автор: Siya