Немає друзів у того хто їх не бачить,
самому краще бути у пітьмі.
У ній родились, у неї і підем,
і ношу свою нестиму я сам.
Ці люди всі, що є навколо,
чудові люди, але не мої.
Чому? не можу я сказати,
так легше коли ти один.
Забути всіх і знову окунутись,
в своє минуле та малювати дні.
Так було і так завше буде,
дорогу лиш для двох я бачу.
Усі звязки тормозять нас,
усі звязки лиш видимість життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308214
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.01.2012
автор: Kycher