Я - українка

Вже  мабуть  прилетіли  лелеки
Мерзнуть  ноги  у  мартівськім  снігу
Я  в  теплі  і  від  дому  далеко
Рада    мерзнути  –  тут  непокірно.

Бо  неправда,  безжалісна  мучить
Витискають  з  нас  соки  невпинно
Завойовників  хвацькі  нащадки
Їм  би  найми,  аби  зрозуміти.

Ціну  сліз  і  гіркого  терпіння
І  знущання  з  усмішкою  фальші
Не  взаконене  тут  «катування»,
Рабство    сліз  у  нерабському  світі.

Як  змиритись  з  вигнанням  нині,
Якнайбільше  я  прагла  волі
В  незалежній  моїй  країні,
Очужіли  і  влада  й  закони.

Топчуть  гордість  і  тут  і  вдома
Примиритись  не  в  моїй  крові,
Була  гордою  і  залишуся,
Українка  –  я,  матір  волі.
                                                                           23.03.2006

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307910
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.01.2012
автор: Оксана Семотюк