Навіщо світ що навкруги

Квітни  завжди,  
                                         моя  згубо  солодка,
Барвисто,  як  квіти  що  в  полі.
Квітни  собою,  
                                           духмяно  і  терпко,
Мій  світ  у  твоєму  полоні.


Квітни  так,
                                         щоб  весь  час  завмирав,
Щоб  додолу  всі  квіти  вклонило:
Щоб  піони  від  заздрощів  в’яли,
Щоб  сумною  ставала  калина.


Я  твій  дотик  цілунком  зустріну,
Цілунком  у  вуста  і  у  серце.
Залишу  частинку  прозорої  мрії,
Що  з  ока  для  тебе  зірветься


І  загляну  в  глибінь  тих  карих  очей,
Звідкіля  вже  нема  порятунку,
зтлілий  палким  жаром  ночей
теплих  слів  і  палких  поцілунків.


І  розтану  мов  свічка  в  твоїх  обійманнях,
І  ніжно  залишу  я  руки  на  стані,
Не  буде  разючим  зізнання
І    прошепчу  ледь  чутно  -
                                                       …кохаю.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307234
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 17.01.2012
автор: ppz_