Чотири промені синього літа.
Твоя совість сьогодні роздіта?
Розп'ята, як листя осінніх дерев?
Мов на емблемі життя твого лев?
Він синій і вкритий від льоду струп́ами.
Не путати лиш з голубими котами,
Бо то лише напасть, ніяк же не герб!
І в тобі єдина проблема тепер..
Та крутиться правда десь в животі,
Гейзером рветься назад до землі,
Спазмами палить вогонь ліхтарів,
Бо світить планктоном всіх синіх морів;
Четвертим знаком у синій обгортці
Сидять і курять сон світла поборці,
Пускають крізь комин летючих пташок,
Світ повергають у ќолючий шок..;
Ввесь синій, солений та обгорілий,
До самого соку нарешті дозрілий
У тобі народиться скоро їх син.
Від батька крикливий.. Цим літом один..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306368
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.01.2012
автор: M.E.(nachtigall)