Ми віримо в те, що придумали,
Вплітаючи небо у повені.
Хіба споконвіку задумано,
Що щастя у ямі заховане?
Хіба виливається олово
Зі шпальт голосів ненароджених?
Чи сонце вкривається холодом
І смуток людей супроводжує?
На вікнах покинутих спогадів
Гартуються миті незгаяні.
Давай не повіримо повеням
І в серці розквітнемо сяєвом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306141
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.01.2012
автор: Warik666