Мені здалось усе пропало,
Відплакало і відридало,
Терпким рум’янком відцвіло
І відійшло.
Пройшов вже час...
Знов сумно плаче небо
За шибкою дрібним дощем
А я притихла, мабуть, так і треба -
Переживем.
Ти не приходиш в снах, з розлуки
Протягую самотньо руки –
тебе нема,
До ранку лиш думки, як мухи,
І тишина.
Коли щось добре – тільки на хвилинку,
А коли зле – здається назавжди.
Сама несу тягар, бракує доброти.
Терпи! 4.11.2005
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305862
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.01.2012
автор: Оксана Семотюк