Де смерека до клена горниться, де пє воду холодну горлиця
Із глибокого чистого як кристаль джерела.
Стрів там дівчину милую із косою білою,
А в тих косах заплетена рута- мята була.
Ніжно, лагідно глянула і в тумані розтанула
Пісню тихо і ніжно заспівала вона,
Я ніколи не вірив снам і дитячим отим казкам
А сьогодні повірив сам що це мавка була.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305272
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.01.2012
автор: ІВАН КУШНІР