Осінь – божевільна жінка,
Жінка з золотим волоссям.
Вона по вулицям проходить стрімко,
Вона дарує всім дитячий посміх
І все розбризкує осінні коси
На сірі лабіринти наших кроків
У тихім миготінні сонця,
В тремтінні місячної ночі.
Її життя – це нескінченний подив
Журливим хмарам на сліпому небі
Серед блискучих потайних мелодій
Роси на мареві пожовклих стебел.
Ти, Осінь, – божевільна жінка
За генія людини розумніша
І по щокам твоїм стікає стрімко
Очей нестримний і сп`янілий посміх
Та розуму мінливий, тихий спокій.
О жінко з золотим волоссям,
О божевільно жінко,
Жінка – Осінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305129
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.01.2012
автор: Харіс