Андрію, герою!Все мине! (як же я без тебе…)

Я    надто    ціную    свою    волю,
Щоб    навічно    стати    тобою,
Я    надто    ненавиджу    свою    долю,
Щоб    залишитись    собою.

Зривати    дійство    прототипних    лав,
Лав    підсудних,    аморальних    дур.
Коли    життя    шкереберть,
Вихід    з    нього    лише    смерть.

Нежалкуючи    плоті    кусати
Рвати    ногтями    і    рвати,
Викинути    душу    собакам
Чи    просто    стати    катом?

Спокійно    дивлюся,    як    помирає    погляд,
Пустити    сльозу    для    надхнення,
Зірвати    із    рельс    потяг,
Поділится    на    шматки    незнання.

Свої    крила    я    з    вішалки    зніму,
Заб*ю    на    все    та    більше    на    тебе.
Андрію,    герою!Все    це    мине,
Бо    я    не    твоя,    а    мені    так    це    потрібно...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305125
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.01.2012
автор: Даша Піддубна