Самотня кішка
Лізе на стола
Зникає ніч
Лягає день
Поспати
Нарешті станеться
Не буде
Не вина
Тяжка біда
Тяжка вона
Розплата
Дні ідуть
Самотня кішка
Б'ється за прощання
Яке тримається
На соплях полину
Яке картається
Пороблене зарання
Та хто простить
Тяжку її вину
Ти вб'єш саму себе
Ти вже вбила
Закинь туди мене
Забий потворні сили
Минай скоріше
Як не говори
Останній день
Прийшов останній
День.
Самотня кішка
Дохлий труп дороги
Понурий дощ
По тілу полива
Скажи навіщо
Знову чую стогін
Я знову чую
Ті пусті слова.
Померла ти
Старе життя минуле
Не дивиться
Зеленими очима
Спокусою дурної
Жовтизни
І за дверима
Тихе, не відчуле
Тупі признання
Й кольрові сни
Твого життя.
Стара, самотня
Самотня і стара
Ти може ще жива
Чи завтра чи сьогодні
Тебе побачу я
Чому твоє життя
За мить кудись
Нема тебе нема
Та повернись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304189
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.01.2012
автор: zap